Рубрика

Несправності автозчепного пристрою

В процесі експлуатації у вузлах автозчепного пристрою вагонів виникають знос і різні пошкодження окремих деталей. Всі дефекти повинні бути своєчасно виявлені і усунені, так як на шляху прямування будь-який з них може бути причиною саморозчеплення автозчеплень, обриву поїзди, падіння деталей на колію.

Огляд автозчепного пристрою слід починати при зустрічі поїзда, що прибуває з ходу, так як на ходу добре видно вагони, що мають різну висоту осей зчеплення автозчеплень, із збільшеною відстанню від упору автозчеплення до розетки, з натягнутою ланцюжком розчіпних привода. Після зупинки поїзда автозчепних пристроїв оглядають в такій послідовності: перевіряють, чи немає в корпусі автозчепу тріщин, положення розчіпних приводу, що центрує приладу, валика підйомника, а також наявність і справність сигнального відростка і направляючого зуба замку, виступаючого через наявне для нього, як і для сигнального відростка, спеціальний отвір в кишені голови автозчеплення.

Після цього перевіряють відстані між упором автозчеплення і ударної розеткою, хвостовиком автозчеплення і стелею ударної розетки, різницю у висоті центрів над рівнем головок рейок зчеплених автозчепів. Стан тягового хомута, поглинаючого апарату, наполегливої плити, підтримуючої планки і валика або клина хомута з'ясовується при огляді з пролазкой.

На злам тягового хомута, клина тягового хомута, наполегливої плити, корпуса поглинаючого апарата, його пружин або стяжного болта вказує збільшене або зменшене відстань від упору автозчеплення до ударної розетки, а болти, що підтримують клин, мають вигин, причому болт, розташований ближче до кінцевої балці рами вагона, зігнутий у більшому ступені, ніж інший. На заплечики клина в цьому випадку мається блискучий намін, а на тяговому хомуті грубозерниста металевий пил. Якщо зламаний клин підняти ломиком і різко опустити, чутний подвійний удар.

Поламана наполеглива плита має як би зігнутий вигляд, якщо склад розтягнутий, і якщо він стиснутий, то видно вм'ятини у вигляді півмісяця в місцях її примикання до нажимного конусу поглинаючого апарата, а сам натискний конус має овальні краю.

Тріщини в корпусі автозчепу зустрічаються зазвичай в місцях переходу від голови до хвостовика, в кутах ударної поверхні зіву і в хвостовику в районі овального отвору для клина. Тріщини в автозчепленню, тяговому хомуті, клині тягового хомута і наполегливої плиті часто призводять до їх зламу і як наслідок обриву поїзда. Тому виявлення тріщин в деталях а автозчепного пристрою при технічному обслуговуванні приділяється особлива увага. Характерними ознаками наявності тріщин у вузлах і деталях автозчепного пристрою вагонів є сліди корозії, утворення інею в зимовий час, а в літній пилового валика.

Відстань між ударною розеткою і припливом корпусу автозчеплення у вагонів з поглинаючим апаратом типу ЦНИИ-Н6 має підтримуватися в межах 60-100 мм. Не допускається злам пружин поглинаючого апарата. При огляді гумометалевого поглинаючого апарата типу Р-2П перевіряється стан корпусу, нажимної і спрямовуючої плит і гумометалевих елементів. Тріщини і злами в корпусі, направляє і натискний плитах не допускається. Гумометалеві елементи не повинні мати порізів та інших пошкоджень гуми. Допускається відшарування гуми від країв арматури по всьому периметру на глибину не більше 50 мм.

Несправність поглинаючого апарата або тягового хомута визначається по зовнішніх ознаках. Так, наприклад, смуга з металевим блиском розміром не менше 100 мм разом стикання тягового хомута з підтримуючою планкою з одного боку або з обох сторін є ознакою тріщин, розривів, відколів поглинаючого апарата, зламу пружин. При нормальному виході автозчеплення металевий блиск на хвостовику автозчеплення у вигляді смуги розміром 20-50 мм, яка доходить майже до голови, вказує на не справність тягового хомута.

Якщо на хомуті видна смуга з яскравим металевим блиском довжиною більше 100 мм, що виходить з підпланки, але відсутня металевий пил, то це свідчить про несправність поглинаючого апарата. На несправність тягового хомута вказує вихід голови автозчеплення більш ніж на 100 мм від ударної розетки. Вихід автозчеплення менш ніж на 60 мм від ударної розетки і наявність смуги блиску, що виходить з-під підтримуючої планки більш ніж на 100 мм, як правило, вказує на несправність поглинаючого апарата.

Однак у всіх випадках зовнішні ознаки несправностей вимагають уточнення, і додаткового огляду. При цьому на несправність поглинаючого апарата може вказати виробіток на підтримуючій його планці.

Найбільш частим наслідком різних несправностей в автозчепних пристроїв є саморозчеплення автозчеплень, причинами якого можуть бути наступні несправності:

- вигин або злам запобіжника від саморозчеплення і противаги або лапи замкоутримувача;

- спадання замкоутримувач з шипа і при цьому заклинювання замку, злам шипа замку для навішування запобіжника від саморозчеплення;

- злам перемички прорізи в замку для нижнього плеча запобіжника від саморозчеплення;

- западання підйомника в овальний врізування замку, внаслідок чого втрачається його рухливість;

- тонкомірність замку;

- вигин сигнального відростка замку, в результаті чого відросток не проходить вільно через отвір для нього в дні кишені корпусу автозчепу;

- знос тягових та ударних поверхонь великого та малого зубів;

- уширення зіва;

- випадіння валика підйомника або заїдання його при повороті;

- погнутість державки або розчіпних важелів;

- обрив кріпящіх болтів або злам державки кронштейна важеля;

- коротка або довга ланцюг розчіпних привода.

Короткий ланцюг при висуванні автозчеплення за рахунок стиснення поглинаючого апарата, а також при значних бічних відхиленнях корпусу автозчеплення на кривих ділянках колії натягується і повертає валик підйомника, від чого і відбувається вимикання запобіжника від саморозчеплення. Довгий ланцюг також може створити умови для саморозчеплення автозчеплень, так як при неуважному огляді вагон може бути відправлений з важелем, що знаходяться в розчіпних положенні. У цьому випадку відбувається або неповне зчеплення або, як і при короткій ланцюга, вимикається запобіжник від саморозчеплення.

Причиною саморозчеплення може бути потрапляння під замок сторонніх предметів, а в зимовий період скупчення на дні кишені автозчеплення снігу або льоду в огляду на те, що при зчепленні замок не зможе повністю повернутися в своє нижнє положення і запобіжник від саморозчеплення виявиться вимкненим.

Інша причина - це перевищення допустимої різниці висот між поздовжніми осями автозчеплення, що призводить до саморозчеплення при прямуванні поїзда по ділянках шляху з великою осіданням або безодню, а також при спуску групи вагонів з горба сортувальної гірки.

В експлуатації спостерігаються випадки, коли для усунення понад допустимої різниці висот між поздовжніми осями автозчепів вагони не міняють місцями, а маятникові підвіски перевертають (ставлять широкими головками вниз) або підкладають на ударну розетку під головки маятникових підвісок і на центруються балочку під опорну площину хвостовика сторонні предмети: болти, шляхові милиці, рейкові підкладки і т.п. Це неприпустимо не тільки тому, що можлива втрата цих деталей на шляху прямування поїзда, але і, що особливо небезпечно, відбувається порушення співвісності автосцепок і їх передчасний знос, а також швидке ушкодження окремих деталей автозчепного пристрою.

Українська